Проєкт “Історії в речах. Втечі та прибуття” спирається на один із найглибших досвідів людства – міграцію. Унаслідок загарбницької війни росії проти України мільйони українських жінок були змушені покинути Батьківщину та вирушити в невідоме. Ця одіссея означала не лише фізичну віддаленість від дому, а й постійний емоційний тягар.

Ми хотіли дізнатися у 40 жінок в Аугсбурзі (Німеччина), а також у Львові та в Чернівцях (Україна), що вони, втікаючи, брали з собою та що давало їм сили. Історії часто проявлялися в найскромніших предметах – жінки їх возили з собою або знаходили в новому домі, як новий якір. Ці об'єкти – не просто матеріальні супутники, це символічні вузли до понять “дім”, “безпека”, “втрата” і “трансформація”.

Одна жінка тримає в руках звичайну чайну ложку, що стала для неї символом дому, тоді як інша зберігає вишиванку, подаровану матір'ю. Гітара, намисто чи лист, наповнений коханням та надією, – усі ці предмети розповідають історії про втрату, про міцність, про бажання повернутися або ж розпочати все спочатку. Завдяки цим об’єктам зворушливий досвід стає відчутним, а жінки знаходять голос, аби проілюструвати свій шлях.

Кожна фотографія розповідає історію, кожен об'єкт несе в собі всесвіт спогадів.
Ми запрошуємо вас вирушити в подорож і подивитися на світ очима цих жінок, які так багато втратили, але так багато зберегли.

Наш проєкт – це данина пам’яті всім, хто був змушений тікати й шукав підтримки.